Легенда про Мойсея — Глибини перекладної літератури: Біблія — Давня література

Всі публікації щодо:
Давня українська література
Перекладна світська література
Теорія літератури

Легенда про Мойсея розповідає епізоди з життя найвизначнішого пророка і праотця єврейського народу. Мойсеєві приписують авторство перших п’яти книг Старого Заповіту, він приніс єврейському народу Закон Божий, викарбуваний на скрижалях, і став посередником угоди між Богом Єговою та ізраїльтянами. Десять заповідей — це закон, який Бог через Мойсея передав людям тоді, коли в них унаслідок гріховного життя ослаб внутрішній орієнтир — совість. Перші чотири заповіді накладають на людину обов’язок любити Бога, наступні шість містять обов’язок любові до ближнього.

На початку нової ери між людьми й Богом була укладена нова угода, посередником у якій став Ісус Христос і закони якої були викарбувані вже не на скрижалях, а в серцях людей.

З десятьма заповідями пов’язано саме утворення єврейського народу. В Єгипті мешкало семітське плем’я безправних рабів, і лише після отримання десяти заповідей воно перетворилося на народ, покликаний вірити і служити Богові. З нього втілився в плоті Сам Спаситель світу — Господь Ісус Христос.

Зміст легенди. Мойсей народився в Єгипті в єврейській родині за часів, коли євреї перебували в рабстві у єгиптян. Щоб їхня кількість не збільшувалася, фараон наказав убивати єврейських немовлят чоловічої статі. Рятуючи свого новонародженого сина, мати залишила Мойсея в кошику на березі річки. Там хлопчика знайшла дочка фараона і взяла на виховання, а його матір найняла годувальницею. Назвали хлопчика Мойсеєм.

Одного разу, пасучи худобу на пагорбі гори Хорив неподалік від Синаю, Мойсей побачив терновий кущ, що світився вогнем (неопалима купина). Тут відбулася зустріч майбутнього пророка з Богом, який наказав йому вивести єврейський народ з єгипетського полону.

Однак фараон не хотів відпустити євреїв. За це Бог навів на єгиптян багато лиха („кари єгипетські“). Коли ж він їх звільнив, то шлях до землі обіцяної їм показував сам Бог. Незабаром фараон змінив своє рішення й послав за ізраїльтянами військо, яке наздогнало втікачів біля Червоного моря. Тоді Бог дозволив Мойсею створити диво — розсунути море, щоб його плем’я пішло по морському дну. Єгиптяни кинулися навздогін, але води моря зімкнулися — і вони потонули. Коли євреї йшли через пустелю, Бог давав їм їжу й воду, їхній одяг не зношувався. Зрештою, вони розташувалися біля підніжжя гори Синай.

Мойсей піднявся на гору і пробув там 40 днів. Сам Бог говорив з ним і дав йому (а через нього народу Ізраїлю) Десять заповідей.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ

1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.

2. Не роби собі ідола й нічого подібного до того, що на небі вгорі, що на землі внизу, що у воді й під землею, і не поклоняйся і не служи їм.

3. Не взивай імені Господа Бога твого надаремно.

4. Пам’ятай день святий святкувати.

5. Шануй батька твого і матір твою.

6. Не вбивай.

7. Не чужолож.

8. Не кради.

9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.

10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

Поки Мойсей був на горі, євреї „зробили собі лите теля і принесли йому жертви“. Спустившись із гори, Мойсей побачив це, у гніві спалив теля і стер на порох. Після цього плем’я Ізраїлеве ще довго мандрувало пустелею, перш ніж увійти в обіцяну Богом землю. Мойсей на неї не ступив, а тільки побачив її здаля. Він помер у віці 120 років. „/ не було вже в Ізраїлі пророка, як Мойсей, що знав Бога лицем до лиця“.

Опера „Мойсей“ — перша сучасна українська опера на біблійну тематику.

Підготуйте повідомлення про оперу Мирослава Скорика „Мойсей“.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.

Біблійні легенди (добірка) — Мала Сторінка

БІБЛІЙНІ ЛЕГЕНДИ

СТВОРЕННЯ СВІТУ

Малюнок «Створення світу»:

художник Ляшук-Іщенко Олена Володимирівна

Спочатку Бог створив небо та землю. Земля була порожня, і над безоднею була темрява, Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. І побачив Бог, що світло добре, і Бог відділив світло від темряви. Бог назвав світло «день», а «темряву» – ніч. І був вечір, і був ранок – день перший.

Сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь, і нехай вона розділяє води». І Бог учинив твердь, і відокремив воду під твердю від води над твердю. І сталося так. І назвав Бог твердь «Небо». І був вечір, і був ранок – день другий.

І сказав Бог: «нехай збереться вода з-попід неба до одного місця, і не хай з’явиться суходіл, І сталося так. І назвав Бог суходіл «земля», а місце зібрання води назвав «море». І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: «Нехай земля вродить рослини: ярину, що розсіває насіння, плодові дерева, що родять плоди з насінням». І сталося так. І земля породила рослини: і траву, і плодові дерева. І Бог побачив, що добре воно. І був вечір, і був ранок – день третій.

Сказав Бог: «Нехай будуть світила на небесній тверді, щоб відділити день від ночі, і нехай вони стануть знаками для пір року, і днями, і роками. І нехай світила світять над землею». І сталося так. І зробив Бог два світила великі: велике світило, щоб воно керувало днем, і мале світило, щоб керувало ніччю, а також зірки. І Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок – день четвертий.

І сказав Бог: «Нехай у воді кишать живі створіння, й нехай птаство літає над землею під небесною твердю». І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог: «Виповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» І був вечір, і був ранок – день п’ятий.

Тоді сказав бог: «Нехай земля виведе з себе живі створіння: худобу, плазунів і диких звірів». І сталося так. І побачив Бог, що добре воно.

* * *

СТВОРЕННЯ ЛЮДИНИ

І сказав Бог: «Створімо людину за Нашим образом і подобою, і нехай панує над рибою, птаством, худобою, звірами, плазунами», ІЦ Бог створив людину на Свій образ як чоловіка та жінку. І поблагословив їх Бог: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над всіма плазунами!» І сказав Бог: «Оце дав я вам ярину, плодові дерева, нехай буде вам на поживу! А трава хай буде на поживу звірині, птаству, плазунам». І сталося. І побачив Бог: усе, що зробив, – вельми добре! І був вечір, і був ранок – день шостий.

А сьомого дня Бог спочив від усього свого діла. І благословив цей день.

* * *

СТВОРЕННЯ РАЮ

У дні творення не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо дощу на землю Господь Бог не давав, і не було людини, аби порати землю. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. А відколи створив Господь Бог людину, він насадив рай в Едемі на сході і там осадив створену людину.

І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю , і дерево пізнання добра і зла. І річка з Едему виходить, щоб поїти рай. Людина мала порати й доглядати рай.

Адамові Господь бог наказав: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева добра й зла не їж, бо тільки-но з’їси із нього – напевно помреш!»

* * *

ВИГНАННЯ З РАЮ

Адам і Єва, його дружина, тоді ще не носили одягу й ходили голі, але нікого не соромилися.

Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку створив Господь Бог. І спитав він жінку:

– Бог і справді заборонив їсти плоди дерев раю?

Жінка відповіла:

– Плоди дерев у саду ми можемо їсти, але плоди дерева, що в середині раю, Бог заборонив чіпати, бо можна померти.

І сказав змій жінці:

– Не вмрете! Бо відає Бог, що просто ваші очі розкриються, і ви, немов Боги, пізнаєте добро й зло.

Побачила жінка, що плоди ці їстівні й принадні, та й кортить усе знати. І взяла та скуштувала плід і дала чоловікові своєму, і він з’їв. І розкрилися очі в обох, і пізнали, що голі вони. І зшили вони фігове листя та поробили собі опаски.

І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяла денна прохолода. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю. І гукнув Господь Бог Адама:

– Де ти?

А той відповів:

– Я почув Твій голос у раю, злякався і сховався, бо я голий. Господь спитав:

– Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не їв ти із забороненого дерева? Адам відказав:

– Жінка, яку ти дав мені, дала мені плід з того дерева, і я їв. Тоді Господь Бог звернувся до жінки:

– Що ти накоїла?

Жінка відказала:

– Змій спокусив мене, і я їла. І сказав Господь Бог змію:

– Будеш ти за це все проклятий і до кінця днів своїх плазуватимеш на череві та їстимеш землю. – А тоді звернувся до жінки: – Я примножу твої терпіння, і ти в муках народжуватимеш дітей, тягтимешся до чоловіка, а він пануватиме над тобою.

І наказав Адамові:

– За те, що ти послухав жінку та їв з того дерева, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї все життя. Тернину й осот вона буде тобі родити, і ти будеш їсти польову траву. У поті свого чола ти їстимеш хліб, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох і до пороху вернешся.

І дав Адам ім’я своїй жінці Єва, бо вона була мати всього живого. І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу зі шкури й зодягнув їх. І сказав Господь Бог:

– Ось став чоловік, немов один із Нас, знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки ще й до дерева життя, аби з’їсти його плід і жити довіку.

І вислав його Господь Бог із раю, щоб порати землю, з якої він був узятий: вигнав Господь Бог Адама. А на схід від Едему поставив херувима з полум’яним мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

* * *

ВАВІЛОНСЬКА ВЕЖА

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Розповідають, одначе, буцімто в ті часи всі люди однією мовою говорили й усі одне одного розуміли.

І закортіло людям лишити пам’ять про себе довічну:

– А нумо зберемося разом та й побудуємо вежу високу! – мовив один.

Зраділи всі та й загукали:

– Ми збудуємо вежу, ми збудуємо вежу аж до самого неба!

Обрали гору високу – та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпа/лює, хто на гору підвозить. А на горі вже люди ждуть, цеглини приймають та з них вежу складають.

Всі працюють, усі співають, весело всім.

Будувалася вежа не рік і не два, Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Та й собі довелося будинки побудувати, аби було де після трудів одпочивати, а побіля будинків насаджати дерев та кущів, аби птицям було де співати.

Ціле місто виросло навколо гори, на якій будувалася вежа. Місто Вавілон.

А на горі з кожним днем усе вище й вище, уступами підводилася вежа-красуня: знизу широка, догори все вужча й вужча. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: у чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб наче небо, а покрівлю – золотою, щоб, як сонце, виблискувала.

І ось вежа майже готова. Ковалі вже золото кують для покрівлі, маляри пензлі занурюють у відра із синьою фарбою. Та ранком, звідки не візьмись, поміж людей з’являється сам Бог Ягве. Не сподобався йому їхній замір (намір) – досягти неба, де живе Бог.

«Це тому примудрилися вони свою вежу Ви будувати, – подумав він, – що у них спільна мова і кожна людина розуміє іншу. От вони і домовились!»

І наслав Ягве на землю страшенну бурю. Поки буря вирувала, вітер поніс усі слова, котрі люди звикли одне одному говорити.

Невдовзі буря вщухла, і люди знову стали до роботи. Вони ще не знали, яка біда їх спіткала. Покрівельники пішли до ковалів сказати, щоб ті швидше кували листи для покрівлі. А ковалі не розуміють ані слова.

В усьому місті Вавілоні люди перестали розуміти одне одного.

Маляр кричить:

– Фарба скінчилась!

А в нього виходить:

–Но мор пент!

– Нічого не розумію! – кричить йому інший.

А виходить:

– Женком пренепа!

І по всьму вавілону лунають слова, зрозумілі одним і незрозумілі іншим.

– Віндадори!

– Харакірі!

– Бобеобі!

–Дзин!

Покидали всі роботу, блукають, наче у воду опущені, та шукають: хто б міг їх зрозуміти?

І почали люди збиратися купками – хто з ким однаково говорить, той і намагається триматися того. І замість одного народу вийшла сила-силенна різних народів.

І розійшлися люди в різні кінці землі, кожен народ у свою сторону – будувати свої міста. А вежа почала потроху розвалюватися.

Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавілонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.

І до сьогодні всіма мовами світу люди розповідають оцю легенду про недобудовану Вавілонську вежу.

* * *

КАЇН ТА АВЕЛЬ

В Адама і Єви було двоє синів. Старшого звали Каїн, а молодшого – Авель. Каїн орав землю, та землі не любив. І зірок не любив, і птахів не любив, і дерев не любив. Каїн усім заздрив і всіх ненавидів., тому що він був злий і жорстокий..

Коли птахи пролітали понад землею, Каїн кидав у них каміння: заздрив птахам, що вони вміють літати.

Коли зірки спалахували в небі, Каїн і в зорі кидав каміння, тому що зірки вміли світити. Коли опівдні дерева кидали на землю тінь, Каїн обламував гілки – він і тіні чужій заздрив! Злою людиною був Каїн, дуже злою.

А брат Каїна – Авель – був веселий і добрий. Він випасав овець. З ранку й до вечора блукав зі своєю отарою широкими луками, грав на сопілці, співав пісень.

Зірки, дерева й птахи слухали його пісні. То були перші пісні на землі.

Птахи, дерева й зірки полюбили Авеля. А Каїна почали боятися.

Якось холодної ночі надумали брати розпалити вогнище.

Довго Каїн розпалював своє вогнище. Та не слухався вогонь злих Каїнових рук. Не горів.

А під добрими руками Авеля вогнище спалахнуло відразу. Затріскотіли гілки, наче тільки чекали доторку легких пальців Авеля.

Заграло полум’я. Весело зробилося навкруги, тепло. Заспівав Авель пісню про вогонь і про зірки, про те, як гарно жити.

Позаздрив Каїн Авелю, що вогнище в нього розгорілося. Підняв із землі камінь і вбив брата свого.

Урвалась пісня. Упав Авель на землю. Покотилася сопілка. Не вигравати їй більше веселих пісень.

Озирнувся Каїн. Навкруги нікого. «Ніхто й не бачив, як я убив Авеля, ніхто й не довідається», – подумав Каїн. І втік до лісу. Скрадається Каїн лісом, раптом чує – дерева зашепотіли: «Каїне, де твій брат Авель?»

Кинувся Каїн від дерев у степ, а над ним зірки піднялися та як задзвонять із небес: «Каїне, де твій брат Авель?»

Заметушився Каїн: куди втікти від зірок? До землі пригнувся, плазує, наче павук, очима косує, а тут на світ благословилося.

Прокинулися птахи. З усіх боків галасують: «Каїне, де твій брат Авель?»

І здалося Каїну – то всесвіт кричить йому навздогін: Де твій брат Авель?»

– Хіба я вартівник своєму братові? – зухвало відповів Каїн.

Збагнув Каїн, що хоч нікого й не було, коли він убив Авеля, та бачили те зірки, дерева, птахи…

І зненавиділи люди Каїна за те, що він заплямував землю кров’ю. І прокляли його. І його ім’я.

Відтоді минуло багато-багато віків. Багато зірок згасло. Люди народжувалися і помирали. Мінялися звичаї. Забувалися казки. Але й до сьогодні про лиху, заздрісну людину кажуть: Каїн. Або окаянний.*

* Окаянний–грішний, проклятий.

* * *

ПОТОП І НОЙ

Минули роки й сторіччя. В Адама та Єви ще народилися сини и дочки А в тих дітей – власні діти. На землі тривало життя. Але з часом люди почали віддалятися від Бога и коїти дедалі більше зла. Зрештою усі їхні подуми й прагнення звернулися на зло. І тоді Господь пошкодував, що створив людину, й сказав: «Знищу все живе на землі, бо ніхто вже не робить добра; знищу і людей, і худобу, і небесних птахів».

Та жив на землі Ной, який здобув ласку в очах Господніх. Беручись до будь-якої справи, він прикликав Бога, знаючи, що Бог бачить усе, що він робить: Ной був праведний.

І сказав Бог Ноєві:

– Уся земля виповнилася злом. Я наведу на землю потоп, аби винищити дощенту життя. Зроби собі ковчег, тобто величезний корабель. Потім увійди до цього корабля з усією своєю сім’єю: з дружиною, синами й дружинами синів. Але не тільки ти врятуєшся: візьми з собою по двоє найрізноманітніших тварин і птахів, щоб і вони вижили. І набери побільше всілякої поживи для людей і для тварин.

Ной зробив усе, як звелів йому за угодою Бог. Настав призначений день, і Ной увійшов до корабля разом зі своїми синами, яких звали Сим, Хам та Яфет, і зі своєю дружиною, і з дружинами синів. Увійшли до корабля й тварини, й птахи, – по двоє кожного роду, як звелів Господь.

Аж ось прорвались усі джерела великої безодні й небесні загати розімкнулися. Дощ падав на землю протягом сорока діб. Потоп тривав на землі сорок днів. Води, прибуваючи, підняли корабель, і він поплив. Прибуло стільки води, що вона вкрила усі найвищі гори попід небом. І загинуло птаство, худоба, звірі, плазуни, люди. Усе, що має дух життя в ніздрях, потонуло.

Лишився тільки Ной та те, що з ним на кораблі було. А вода прибувала на землі сто п’ятдесят днів.

Тоді згадав Бог про Ноя і про кожну звірину та худобу, що були з ним на кораблі. Тоді навів Бог вітер на землю, і вода заспокоїлась. Закрилися джерела безодні та небесні загати, і дощ з неба спинився. Вода почала спадати через сто п’ятдесят днів.

Незабаром корабель осів на горі Арарат. Ще трохи – і завиднілися гірські верховини.

Тепер Ной відчинив вікно корабля та випустив крука, і літав той туди й назад, аж поки не висохла вода на землі. Потім послав голубку, щоб побачити, чи не спала вода. Але голубка повернулась до нього, бо стояла вода на поверхні землі.

Він зачекав ще тиждень і знову випустив голубку. Голубка повернулась надвечір, і в дзьобику в неї був зірваний оливковий листок. Так довідався Ной, що спала вода на землі. Коли він ще за тиждень її випустив, то більше вона не повернулась. Отже, вода висохла, а ще за деякий час поверхня землі протряхла.

І промовив Ноєві Господь:

– Вийди з корабля – і ти, і всі, хто з тобою.

Тоді всі вийшли, а Ной збудував жертовник Господеві та приніс на жертовнику усеспалення.

І поблагословив Бог Ноя й синів його та й промовив:

– Плодіться й розмножуйтеся та наповнюйте землю! А Я ось укладаю заповіт із вами та з вашим потомством і з усіма, хто виходить з корабля, що жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб нищити землю. Я на ознаку цього даю веселку в хмарі.

* * *

ЧОМУ ЛЮДИНА НЕ ЗНАЄ, ДОКИ ЖИВЕ

Ішов одного разу Ісус Христос із Святим Петром* дорогою і бачить – чоловік городить пліт. Підійшли до нього і дивляться, як він це робить.

– Чому з такого тонкого пруття городиш? – питає чоловіка святий Петро.

– Не таке вже воно й тонке, – відповів чоловік. – Яке є, таким і городжу.

– Узяв би та нарізав товстого пруття, то і пліт би був міцнішим, озвався Ісус Христос до чоловіка.

– А нащо мені міцніший пліт? – посміхаючись, запитав чоловік. – До моєї смерті і цей видержить.

– А хіба ти знаєш, доки живеш? – здивовано запитав Ісус Христос.

– Певно, що знаю. Ще два роки мені залишилось прожити на цьому світі, то і цей пліт доти видержить. А потім, кому буде потрібно, то нехай собі зробить інший.

Тут Ісус Христос і святий Петро попрощалися з чоловіком і пішли своєю дорогою.

– Це недобре, Петре, що людина знає, доки живе, – озвався по дорозі Ісус Христос до святого Петра. – Краще вже нехай людина не знає, доки живе, бо тоді вона буде сумлінно працювати і постійно дбати про себе і свою сім’ю.

Тому від того часу і аж донині жодна людина не знає, доки живе.

* Святий Петро –учень Ісуса Христа, апостол, пророк.

* * *

ПРО МОЙСЕЯ

Одному ізраїльському подружжю Господь подарував сина. Щоб дитина не потрапила до рук злих єгиптян, мати спочатку ховала її, а потім змушена була сплести кошика, покласти туди немовля й пустити в річку. За тим, куди попливе кошик, стежила її дочка. Кошик пристав до берега, де купалася царська донька. Добрій царівні стало жаль хлопчика, і вона взяла його. А тут підійшла дівчинка й сказала, що може знайти годувальницю для дитяти. І привела свою матір. Царівна наказала жінці взяти дитину, вигодувати її, а як та виросте, привести до неї. Мати дуже зраділа — тепер її сину ніщо не загрожує. Коли хлопчик підріс, його відвели до царівни, і та полюбила його, як рідного, назвала Мойсеєм («той, кого дістали з води, з кошика»), багато чого навчила, тому він виріс розумною людиною.

Якось Мойсей, побачивши, що єгиптянин немилосердно б’є робітника-єврея, заступився за бідолашного, при цьому вбив наглядача. Про це дізнався фараон — і Мойсееві довелося тікати. У чужій землі він заступився за дочок тамтешнього священика, потім одружився з однією із них

Якось Мойсей, випасаючи овець, побачив кущ, що горів і не згорав, потім почув голос Господа, який наказав йому вивести ізраїльтян із неволі. Мойсей сказав, що люди можуть йому не повірити. Тоді Господь перетворив його жезл на змію, зі здорової руки зробив хвору і навпаки, воду обернув на кров і сказав, що Мойсей може показати ці чудеса ізраїльтянам, щоб ті повірили йому як посланцеві Божому.

Сорок років Божий обранець вів через пустелі свій народ до землі обітованої. За цей час багато ізраїльтян зневірилися, стали нарікати й лаяти Мойсея. Коли мандрівники підійшли до гори Сінаю, то Господь передав Мойсею десять своїх заповідей, записаних на кам’яних дошках, щоб він розповів про них народові.

 * * *

 

ДЕСЯТЬ БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ

Хай у тебе не буде інших Богів, крім мене.

Полюби ближнього свого… як самого себе!

Не сотвори собі кумира.

Не називай імені Господа надаремно.

Пам’ятай день суботній. Шість днів працюй, а сьомий віддай Господові.

Шануй батька і матір своїх.

Не вбивай!

Не чини перелюбу!

Не кради! Не бажай нічого з того, що тобі не належить, не заздри.

Не свідчи неправдиво проти свого ближнього! 

* * *

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА

В одного чоловіка було два сини. От молодший попросив, щоб батько віддав йому його частку майна. Батько віддав, а син поїхав до чужих країв, пив там, гуляв і швидко розтратив усі гроші. Залишився бідним, голодним, зникли і його «друзі». Він до того зубожів, що ладен був їсти свинячий корм. І вирішив піти до рідного батька хоч наймитом. Повернувся, а батько зустрів його радісно, дав найкращий одяг і найкращу їжу. Старший брат образився, адже він ніде не блукав, грошей марно не витрачав, сумлінно працював, але для нього ніколи не влаштовували такого пишного бенкету. Тоді батько сказав: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Треба веселитись і тішитися, бо твій брат був мертвий — і ожив, пропадав — і знайшовся».

* * *

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам’янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток. 

Одне ж упало на добру землю, а зійшовши, вродило стократно. Це сказавши, закликав: «Хто має вуха, щоб слухати,— нехай слухає!» 

Запитали ж учні Господа, що значить ця притча. А він відказав своїм учням, що їм дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим ці таємниці розкриваються у притчах, щоб «дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли». 

А притча ця означає ось що. Зерно — Боже Слово. Аті, хто край дороги,— люди, які слухають, а потім приходить диявол і забирає слова з їхнього серця, щоб не вірили вони й не спасалися. А що на кам’янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно,— і за час випробування відпадають. А що впало між терен,— це ті, хто слухає слово, але, перебуваючи в постійних клопотах за багатство, життєві розкоші,— і плоду вони не дають. Те ж, що на добрій землі,— це люди, що почули слово й бережуть його в щирому й доброму серці,— і плід приносять вони в терпеливості.

Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/. (Малюнок «Створення світу»: художник Ляшук-Іщенко Олена Володимирівна).

Більше  творів з народного фольклору на нашому сайті:

Міфи та легенди

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з’явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Народні притчі

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі — це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше — душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.

Українські народні казки

Читайте українські народні казки: «Дідова дочка й бабина дочка», «Красний Іванко і закляте місто», «Розумниця», «Розум та щастя» — українська народна казка, «Про правду і кривду», «Мудра дівчина» — українська народна казка, «Про Жар-Птицю та Вовка», «Кирило Кожум’яка», «Яйце-райце», «Про бідного парубка й царівну». А також — народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року.

Українські прислів’я та приказки

До перлин українського фольклору належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, що в художній формі змальовують різні явища життя. Вони є узагальненою пам’яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Прислів’я та приказки збагачують мову, роблять її образнішою, яскравішою. Дивіться у цьому розділі велику колекцію найрізноманітніших прислів’їв та приказок на будь-які теми.

Моисей в Библии – его история и значение

Помимо Иисуса, Моисей может быть самым известным персонажем из Библии. За свою жизнь он сыграл несколько ролей, и я коснусь некоторых. Легко приукрасить библейских персонажей, которые совершают великие дела, но они были такими же людьми, как и мы.

Давайте рассмотрим восемь фактов о Моисее — кем он был в Библии и некоторые подробности его жизни.

1. Моисей был евреем.

Он родился у Иохаведы и Амрама, обе из колена Левия, когда дети Израиля жили в Египте в качестве рабов. Он был младшим из троих детей, у него была сестра по имени Мириам и брат по имени Аарон.

2. Моисей был особенным младенцем.

Фараон боялся израильских рабов, потому что их было так много, и приказал убить всех младенцев-мальчиков. Мать Моисея защитила его. «Она увидела, что он особенный младенец, и скрывала его три месяца» (Исход 2:2).

Когда она больше не могла его прятать, она сделала маленькую лодку, посадила его в нее и спрятала младенца Моисея в камышах на берегу реки Нил. Он не пробыл там задолго до того, как его спасла дочь фараона. Не имея возможности ухаживать за ним, она наняла для этой работы еврейку. Так случилось, что эта женщина была матерью Моисея.

3. Моисей вырос в королевской семье.

После того как Моисея отняли от груди, дочь фараона вырастила его во дворце, окруженном всей роскошью Египта.

4. Моисей был убийцей.

Он вырос во дворце, но знал, что он еврей. Когда Моисей увидел, как египтянин избивает раба-еврея, Библия говорит: «Посмотрев туда и сюда и никого не увидев, он убил египтянина и скрыл его в песке» (Исход 2:12).

Не самое лучшее прикрытие, потому что на следующий день раб-еврей вызвал его на это.

5. Испугался Моисей.

Мы знаем, что имеем дело со страхом, но Моисей тоже. Фараон узнал, что сделал Моисей, и попытался убить его. Моисей бежал, спасая свою жизнь. Он жил в пустыне Мадиамской 40 лет, стал мужем Фарбиса и Сепфоры и отцом Гиршома и Елиезера.

Страх снова проявился, когда Бог «…явился ему в пламени огня из куста. Моисей видел, что куст хотя и горит, но не сгорает» (Исход 3:2).

Бог хотел, чтобы Моисей спас израильтян из Египта. Моисей испугался и извинялся за оправданием, одно из которых заключалось в том, что он заикался. Моисей сказал Богу: «Пошли, пожалуйста, кого-нибудь другого» (Исход 4:13). Бог не хотел посылать кого-то другого и рассердился на Моисея.

6. Моисей был смелым лидером.

Чтобы преодолеть страх Моисея, Бог призвал его брата Аарона в помощь, пообещав помочь им обоим. Моисей принял вызов. Через длинную историю о 10 казнях и оппозиции фараона; он вывел израильтян из Египта.

Оказавшись в ловушке между фараоном, который передумал и преследовал только что освобожденных рабов, и Красным морем, Моисей сказал людям: «Не бойтесь. Стой твердо, и ты увидишь избавление, которое Господь принесет тебе сегодня» (Исход 14:13).

Он также пророчествовал: «Египтян, которых ты видишь сегодня, ты никогда больше не увидишь…» (Исход 14:13), и он был прав. Моисей провел их через Красное море по суше силой Бога. Это было только начало мужественного лидерства Моисея.

7. Моисей был близок с Богом.

Работа, к которой Бог призвал Моисея, была полна трудностей и испытаний. Моисей никогда не скрывал своих эмоций и вопросов от Бога. Они провели вместе 40 дней на вершине горы Синай, и Бог дал Моисею «…две скрижали закона завета, скрижали каменные, начертанные перстом Божиим» (Исход 31:18).

Тем временем люди устали ждать Моисея, сделали идола и стали ему поклоняться. Это разозлило Бога, и Он предложил убить их всех, вместо этого сделав Моисея великим народом. «Но Моисей искал благоволения Господа Бога своего» (Исход 32:11). Бог услышал Моисея и не действовал на Своих эмоциях.

В ответ на просьбу Моисея увидеть Божью славу, он увидел части Бога, которых раньше не было ни у кого. «И прошел он пред Моисеем, возвещая: «Господь, ГОСПОДЬ, Бог сострадательный и милосердый, долготерпеливый, многолюбящий и верный, сохраняющий любовь в тысячи родов и прощающий беззаконие, непокорность и грех…» ( Исход 34:6-7).

В течение 40 лет Моисей руководил израильтянами, и Бог сдержал Свое обещание всегда быть с ним. Даже когда Моисей ошибся из-за своего гнева, который не позволил ему войти в землю обетованную. Библия говорит о Моисее, «которого Господь знал лицом к лицу» (Второзаконие 34:10).

8. Моисей был погребен Богом.

Бог был с Моисеем до самого конца, тайно похоронив его. Моисей прожил 120 лет и был совершенно здоров. «…глаза его не ослабели, и сила его не ослабела» (Второзаконие 34:7). Народ оплакивал его 30 дней, пока Бог не положил этому конец, поручив Иисусу Навину занять руководящую должность.

«И умер Моисей, раб Господень, там, в Моаве, как сказал Господь. Он похоронил его в Моаве, в долине против Беф-Фегора, но до сего дня никто не знает, где его могила» (Второзаконие 34:5-6).

Предполагается, что Бог тайно похоронил тело Моисея, чтобы израильтяне не могли устроить ему святыню, поклоняясь ему как идолу. Это может быть правдой, а может быть, это Бог хоронит своего друга. Только Бог знает.

Даниэль Бернок — автор, отмеченный международными наградами. Среди ее работ: Появление с крыльями: Правдивая история лжи, боли и ЛЮБВИ, которая исцеляет , Птица по имени Пейн, и Манифест любви. Ее новая книга Потому что ты имеешь значение: как взять на себя ответственность за свою жизнь, чтобы жить по-настоящему , выйдет осенью 2019 года. Для получения дополнительной информации или для связи с Даниэль https://www.daniellebernock.com/

Фото предоставлено: GettyImages/Ivan96

История Моисея | Детский уголок

Послушайте историю человека, чья жизнь была создана Богом для великих свершений.

Прежде чем слушать

Поделитесь этой библейской историей с друзьями. Загрузите аудиофайл в формате MP3. временами видеть. У Бога есть план и для вашей жизни. Когда вы молитесь, спросите Бога, что это за план.

Закрыть

Памятный стих

Бог сказал Моисею: «Я тот, кто Я есть. Вот что вы должны сказать израильтянам: «Я послал меня к вам».

Значок аудио
Исход 3:14

Тест

1. В какой стране проживал народ Израиля, когда родился Моисей?

A: Египет

2. Кто нашел Моисея в реке?

А: Дочь фараона

3. Кем стал Моисей после бегства из Египта?

A: Пастух

4. Кто встретил Моисея в пустыне, когда он возвращался в Египет?

A: Его брат Аарон

5. Сколько казней Бог наслал на Египет?

A: 10 казней

6. Куда фараон преследовал Израиль?

A: Берега Красного моря

Reflect

Путешествие Моисея, безусловно, было долгим и извилистым. Он прошел путь от скромного младенца, плывущего в корзине по реке, до привилегированного воспитания в храме. Затем, вынужденный бежать, спасая свою жизнь, он много лет скитался по пустыне, прежде чем Бог призвал его обратно в Египет, чтобы встать на защиту своего народа и привести его к свободе от фараона. Эти события показали, что у Бога был план для Моисея, и Он работал над его жизнью, чтобы исполнить планы, которые Он имел для своего народа, израильтян. Бог подготовил Моисея уникальными и особыми способами, чтобы он стал пастырем, который поведет Божий народ из рабства в землю обетованную. Дела Моисея не всегда шли идеально. Он прошел через очень трудные времена, чтобы вести Божий народ. Израильтян не всегда было легко вести или даже нравилось быть ведомым. Но Моисей сделал то, что сказал ему Бог, чтобы исполнить Божьи замыслы для него и его народа.

Вы можете прочитать всю историю Моисея и Израиля в книге Исход в Ветхом Завете. Хотите копнуть глубже и узнать больше о жизни Моисея? Прочтите некоторые из его историй в Исход 3, Исход 16, Исход 17:1-7 и Исход 19.

Вызов

Каждая часть нашей жизни создана Богом. То, что мы переживаем, чему учимся и что делаем, является частью Его плана для нас. Они готовят нас к тому, что Бог приготовил для нас.

• Подумайте обо всем хорошем и плохом, что уже произошло с вами в вашей жизни. Может быть полезно нарисовать хронологию своей жизни и отметить ее высокие и низкие точки.